Через Фашори і Матагів. Довжина траси (горизонтально) 12 км, вертикальний підйом — 1100 м. Початок походу — місток на пото­ці Кузьмінець при його впадінні в Лімницю. Вище згаданого мостика відшукуємо на гео­графічно лівому березі потоку Кузьмінця доріж­ку, яка досить стрімко піднімається угору і веде спершу хребтом, а потім східним узбіччям пів­нічного відгалуження хребта Матагова, в півден­ному напрямку. Після 4 км рівномірного підйо­му доріжка виводить на сідло за вершиною цьо­го відгалуження (¡175 м, т. зв. Фашори). Тут новий мисливський домик. йдемо далі в пів­денному напрямку майже горизонтально, просто під високу стіну головного хребта Матагова, зліва ліс, а справа старий зруб. Для підйому на хребет можна відшукати в лісі стару стежку- і серпантин, можна теж йти однією з численних стежок на зрубі. На хребті повертаємо дещо наліво (напрям — південний схід) і йдемо по лісі стежкою, яка досить лагідно піднімається угору майже 3 км, спершу лінією хребта, від­так його правим узбіччям. Близько верхньої межі лісу стежка звертає дещо вправо униз, зліва тут зовсім близько до хребта.  Йдемо розгалуженням стежки вліво, на хребет, де зустрічаємо цекоти і зарості же-репу, які майже не заважають в поході. Далі стежка веде хребтом в напрямку видної перед нами вершини Матагова (1672 м), на яку під­німається закосом серпантин. Далі йдемо стежкою, яка веде хребтом, інколи його узбіч­чям і виходимо під вершину Високої, вкритої цекотами великого розміру. На саму вершину стежки немає, ; тому приходиться добиратися по каменях. Через гору Заплату і попри Середню. До­вжина траси (горизонтально) 14 км, верти­кальний підйом — 1100 м. Початок походу — місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в ріку Лімницю. Від мостика йдемо дорогою вздовж Лімниці униз приблизно 1/2 км і повертаємо вправо в ліс на доріжку, яка веде хребтом в південно-східному напрямі. Перетинаємо трасу нафто­проводу і йдемо далі цією ж доріжкою уверх спершу лісом, відтак старим зрубом, де її пе­ретинає горизонтальна стежка. Йдемо цією стежкою вправо, таким чином, обходимо вер­шину і виходимо на неглибоке сідло під хреб­том Пасічним. Тут невелика стара колиба, близько є вода. Звідти йдемо в напрямі на схід, пізніше на південний схід стежкою уго­ру, трішки зрубом, відтак лісом на західний наріжник хребта Пасічного (1485 м). Далі стежка виведе нас, поступово змінюючи на­прям 4 на південний, на широкий відкритий верх Заплата або Горішня Заплата (1508 м). Від початку підйому це приблизно 8 км. Йдучи лінією хребта, спускаємося в неглибоке сідло і йдемо стежкою типу "райтшток" в напрямку на південь, часом південний схід, маючи зліва покриті цекотами узбіччя гори Середньої (1642 м). Стежка виводить нас безпосередньо під сідло між горою Середньою і північно-східним відгалуженням гори Високої. Далі стежка веде північним узбіччям цього відгалу­ження (недалеко від сідла при стежці джерело доброї води). Поступово стежка наближається до вершини Високої, піднімається уверх кіль­кома закосами (цей серпантин добре видно з долини Лімниці) і вкінці з'єднується на захід­ному боці вершини зі стежкою з Матагова. Види з вершини Високої. Вид на південь закриває хребет Ріг з Ігровищем, північним на­ріжником якого є сама вершина Високої. Понад ним видно обидві вершини Сивулі (1836 м і 1815 м). Найближчий на південному заході — довгий хребет Горган, що закінчується на півдні вершиною Конець Горган ів (1611 м). Вершина Овода (1615 м), визирає з-над хребта Горгана на фоні стіни, в яку входять вершини (зліва направо): Берт (1670 м), Кепута (1608 м), Буштул (1693 м), Прелука (1520 м). Ця стіна замикає з півдня терен джерельних потоків Лімниці. Направо від неї, на далекому остан­ньому плані можна зауважити вершини Закар­патської області: Стримба (1723 м) і Негровець (1712 м). В західному напрямку впадає в очі близька Ялова Клива (1568 м), наліво від неї — верх Коретвина. Далі між ними Попадя (1742 м). Направо від Ялової Кливи Пареньки, прямо на захід Великий і Малий Канусяки, а між ними Грофа (1752 м). В північно-західному напрямку бачимо хребет Аршиць в поперечно­му профілі з вершинами Нер'едів (1557 м) спереду і Горган ілемський (1569 м) позаду. В північному напрямку — близька Середня, за нею поперечний вал Заплати і Пасічного, а за Лімницею верх Сегліс (1357 м). Дивлячись на північний схід та на схід, спостерігаємо поступове зниження гір вздовж рік Лімниці та Солотвинської Бистриці. Тут бачимо поперечний хребет Гриньків, висотою до 1258 м, на вододілі між обома цими ріка­ми, та хребет Чортки, приблизно такої ж ви­соти, на вододілі Солотвинської і Надвірнянсь-кої Бистриць. На південному сході бачимо до­сить близько вершину хребта Станимир (1549 м), над ним з'являються контури групи Довбушанки: вершини Козя, Полянський, Скалки, Пікун, Медвежик і сама Довбушанка. Серед більш віддалених вершин можна заува­жити між Козею і Полянським, купол Синя­ка, а на останньому плані в продовженні лінії Станимира-Синячку над селом Дора. Зауважи­мо, що аналогічний, правда, неповний вид в цьому напрямку, можемо спостерігати також з полонини Середньої, в сідлі між вершинами Високої та Середньої. Сходити з Високої до Кузьмінця можна обома маршрутами виходу, хоча зручнішим і коротшим є, безперечно, сходження через Ма-тагів. В цьому випадку треба вважати, щоби не згубити стежки при наближенні до верх­ньої межі лісу, де закінчуються зарості жере-пу. Продовження стежки треба шукати дещо зліва нижче хребта. Якщо сходимо вниз попід Середню, подібна небезпека загублення стежки може виникнути при сходженні в Заплати, де лінія хребта не­чітко визначена. Тут також стежку можна знайти в лісі дещо зліва від хребта. Найкоротша траса сходження з Високої до Кузьмінця (приблизно ГО км) — це сідла під Середньою прямо вниз в долину потока Кузь­мінця, де раніше була стежка, і далі долиною потоку. Оскільки стан цієї траси тепер невідо­мий (можливі завали, переправи через воду і т. п.), не можемо її рекомендувати.