Клуб ВЕСЛО

На гору Смотрич 1894м з села Дземброні

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 16:05:46 GMT

Вихідний пункт - устя потоку Дземброня до Черемошу. Довжина траси 9 км (1 варіант), або 11 км (2 варіант), вертикальний підйом 1170 м. Перші 3 км дороги від Черемошу на південний захід і захід вузькою долиною вздовж потоку Дземброня можна проїхати автомобільним транспортом. Тут долина розширюється, з'являються хати села Дземброня*, зліва устя потоку Скорушного. Переходимо його мостиком і починаємо підйом доріжкою, яка веде вгору хребтом по лівому боці Скорушного, в напрямку на південний захід. Після 3 км від початку підйому під стрімким схилом північного наріжника Смотрича приходимо до великої стаї для худоби. Минаємо її і слабо помітною стежкою досить стрімко угору виходимо на цей наріжник, після чого нахил стежки стає лагіднішим. Далі стежка весь час веде в південно-західному напрямку серед невеликих заростів жерепу, час від часу обходить групи скель фантастичних форм, що зустрічаються на хребті. Каменів стає все більше, а сама вершина Смотрича повністю кам'яниста. Це був перший, коротший, але важчий варіант виходу на Смотрич. Другий, більш легкий маршрут передбачає початок виходу з місця, віддаленого на 2,5 км вище устя Скорушного в Дземброню. Тут у вилці, створеній потоком Дземброня і його правосторонньою притокою, що тече з-під Смотрича, починається плай, який спершу лагідно, відтак досить стрімко виводить нас слабо залісеним хребтом на північно-західний наріжник Смотрича. Далі йдемо по відкритому терені, відповідно лінією хребта, поступово змінюючи напрямок на південний, пізніше на східний, і виходимо на західний край Смотрича, так званий Вухатий Камінь. По дорозі зустрічаємо групи скель, які місцеве населення називає "церквами". Звідти до вершини біля 0,5 км. Краєвиди з вершини Смотрича в західному напрямку майже такі, як з Попа Йвана, величезний масив якого засланяє собою інші краєвиди на південь. Серед безлічі гір на сході і південному сході виділяються близькі правильної форми Стайки. На півночі добре видно село Дземброню. Сходити вниз найпростіше однією з доріг виходу. Можна теж сходити через сідло між Смотричем і головним хребтом Чорногори (майже 1,5 км на захід від вершини). Тут зійти направо вниз до джерельних потоків зійти направо вниз до джерельних потоків Дземброні і далі, великою дугою, спершу вздовж річки Дземброня, потім хребтом на лівому боці її зійти в горішню частину села Дземброня. Дорога ця довша, зате вона дозволяє ознайомитися з цією цікавою долиною під Менчулем.

В урочища Гаджина і Кізі Увлоги з долини Бистриця

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 16:01:39 GMT

Вихідний пункт - устя потоку Бистрець до Черемоша. Довжина траси 14,5 км (біля 5-6 км можна проїхати автотранспортом), вертикальний підйом 950 м. Спершу дорога веде селом. Бистрець. Після 1 км від устя зліва гарний водоспад правобічного притоку Бистрця, після наступних 1,5 км — церква. Пройшовши ще 1,5 км, бачимо устя потоку Руського, що тече справа з-під Костричі, далі зліва устя потоків Черленого, за ним ще двох, Глибокого і Степанського. 1 через 7,5 км від устя Бистрця до Черемоша в Бистрець впадає потік Кізя, що збирає води з урочища Кізі Увлоги під Бребенескулем. Відразу за устям — плай, що веде угору в напрямку на захід, потім на південний захід. Після 2,5 км плай роздвоюється: вправо — іде в урочище Гаджина (котел під Ребрами і Шпицями), а просто — в Кізі Увлоги (котел під Бребенескулем). В урочище Гаджина йдемо направо, заходимо ніби в ворота, утворені узбіччям Шпиць і стрімким схилом Кедровато-го (бокового хребта від Ребер) зліва. Плай веде лісом, східним боком потоку, побіч джерела смачної води "Довбушева криниця" і виводить на середину котла під Ребрами. Скалисті узбіччя цієї вершини замикають долину Гаджи-ни з південного заходу. Справа від нас згадані в описі переходу з Шпиць на головний хребет вертикальні скелі. На другому східному боці бачимо стрімкі, майже вертикальні узбіччя Кедроватого, покриті жерепом. За переказом, Гаджина — місце народження Олекси Довбуша, тут теж його похоронили. Щоб зайти в урочище Кізі Увлоги, треба повернутися до згаданого вище розгалуження плаю і звідси піти направо плаєм, що веде по східних схилах Кедроватого. Плай доведе нас до котла, який знаходиться прямо під урвищем на пінічному схилі Бребенескула. Це урвище, що його так добре видно здалека (наприклад, з Костриці), розділяє урочище на дві частини, на два котли, з кожного з них можна вийти на головний хребет і на Бребенескул. Вихід із східного котла дещо довший, але не такий важкий як із західного.

На гору Шпиці 1863м через полонину Маришевську

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:56:48 GMT

Вихідний пункт — лісництво в Завоєлі. Довжина траси 12 км, вертикальний підйом 940 м. Перші 5 км йдемо дорогою вздовж ріки Прут, як подано в описі виходів на Говерлу. Зліва біля потоку Данцишика заходимо в його долину і, пройшовши декілька сотень метрів, повертаємо вліво на плай, який веде лісом на полонину Маришевську. Проходимо всю її довжину, знову заходимо в ліс, йдемо весь час угору і після 4 км дороги виходимо на сідло між вершиною Маришевська Велика зліва і північним відгалуженням Шпиць справа. Тут повертаємо направо, відшукуємо на схилі Шпиць стежку в жереш, якою після важкого підйому вийдемо на Куполясту вершину. Сама вершина Шпиць не представляє значного інтересу, основною метою цього походу вважаються краєвиди, які можна спостерігати з неглибокого сідла" між нею і головним хребтом Чорногори. На північному заході — близький кам'янистий, з зубчастою лінією грані, хребет Великого Козла, відділений від нас польодовиковим котлом, на фоні західної частини Чорногори, що кінчається правильно конічною вершиною Говерли. На сході — глибока долина, обрамлена майже вертикальними стінами, з дна якої виростають, вертикально величезні скелі, ніби театральні куліси. На задньому плані визирає друга по висоті вершина Чорногори — Бребенескул. Повертатися доцільно іншою дорогою попри Несамовите озеро. Для цього йдемо з сідла під Шпицями в напрямі на південний захід, виходимо на головний хребет Чорногори, повертаємо направо, йдемо ще 1,5 км до перевалу під Туркулем і сходимо направо вниз до Несамовитого озера. Далі йдемо верхньою дорогою, як описано вище, через полонину Пожижевську і Заросляк.

На гору Кудрявець 1244м

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:53:19 GMT

Вихідний пункт - залізнична станція у Гребенові (довжина траси 7 км, 770 м угору). Зі станції виходимо на автодорогу Сколе-Славсько, повертаємо направо, переходимо мостом на правий берег ріки Опір (від станції біля 1,5 км) і йдемо далі цією ж дорогого ще понад 1 км до місця, де зліва відкривається долина потоку Дерешин, який тут впадає в Опір. Переходимо цей потік і зліва, на збочах вершинки Плоснина (714 м) відшукуємо доріжку, яка виведе нас на неглибоке сідло. Далі продовжуємо йти цією доріжкою, яка веде переважно в напрямку на північний схід і досить рівномірно піднімається вгору, ще майже 4 км. В місці, де закінчується старий ліс і доріжка повертає дещо направо, траверзуючи вершину Кудрявця, сходимо з неї наліво і, йдучи бездоріжжям на північ, виходимо на вершину. З вершини Кудрявця гарні краєвиди на всі сторони. Зокрема, на північному заході видні-ються Зелемін і далека Парашка, на півдні — долина потоку Зелемянка і гори за нею, на сході і південному сході — полонинський хребет, що тягнеться, по суті, від Зелеміну через Кудрявець, через Мути, Беньки, Широку та інші вершини, аж до далекої Магури (1365 м).

На гору Лопату 1211м

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:52:04 GMT

Вихідний пункт - залізнична станція Сколе (довжина траси 8,5 і 770 м угору). Перетинаємо головну вулицю міста Сколе і через міст на ріці Опір входимо в яр потоку, який тут впадає в Опір. На початку яру повертаємо вліво угору на доріжку, яка поступово виводить нас на частково відкритий, слабо нахилений хребет (напрям на схід, відтак на південний схід). Після 3 км від моста стежинка, яка веде хребтом, повертає на південь, заходить в ліс і після короткого стрімкого підйому обходить зліва яр другого потоку (тут вона йде майже горизонтально в східному напрямку) і виводить на широкий відкритий хребет, що починається з-над видного внизу зліва села Кам'янки. Повертаємо направо і йдемо цим хребтом в напрямку на південь, стежинка веде знову лісом, чергуючи невеликі підйоми і спуски. Приблизно на початку восьмого кілометра виходимо на чергову залісену вершину, з якої, як здається, на всі сторони є тільки спуски. Проте лінію хребта, а з нею і нашу стежинку треба шукати зліва (напрям — південний схід). Йдемо туди, виходимо з лісу і починаємо остаточний підйом на вершину Лопати. Повертатися найпростіше дорогою виходу. Можна теж перейти на вершину сусідньої гори Кудрявець (1/2 км на захід від Лопати) і зійти з неї до Гребенова, дорогою виходу маршруту 7.

На гору Високий Верх 1245м зі Славська

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:50:14 GMT

Вихідний пункт — роздоріжжя біля церкви в Славську (довжина траси 9 км, вертикальний підйом 700 м угору і 50 м униз). Дорогою до Волосянки йдемо 2 км. Тут, безпосередньо за другим потічком, що впадає до Славки зліва, повертаємо вліво на доріжку, яка досить лагідно виводить на хребет під вершиною Плай (876 м)*, в напрямку на південний схід. Залишаючи цю вершину зліва, йдемо далі доріжкою в південному напрямку, перетинаємо трасу магістрального трубопроводу і доходимо до місця, де зліва відгалужується боковий хребет, яким можна зійти до села Нижної Рожанки. Йдемо далі хребтом на південь лісом через широке сідло і виходимо на край лісу. Перед нами стрімкі південно-західні схили Високого Верха. Тут варто, після короткого підйому по краю лісу, повернути на стежку вправо, яка виведе нас лісом косо вверх до пам'ятника природи - джерела "Писана Криниця", що б'є з-під скали на західному схилі Високого Верха. Обходимо джерело справа, повертаємо наліво і виходимо на полонинський хребет, де стежкою проходимо останній кілометр траси на вершину Високого Верха.

На гору Тростян 1235м з Тарнавки

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:48:39 GMT

Вихідний пункт — устя потоку Тарнавки до Опору, 2,5 км нижче залізничної станції Лавочне (довжина траси 4 км, вертикальний підйом 600 м). Нижче залізничного' мостика на потоці Тарнавка зліва виходимо на доріжку, що веде угору на північ на вершину Погар (889 м), за нею в напрямку на північний схід траверзує-мо дещо вищий верх Оршівець (1134 м). Тут знову доріжка веде на північ і без особливих труднощів виводить нас на вершину Тростяна. Це найлегший пішохідний вихід на Тростян. Зі Славська, при наявності підйомників, пішки на Тростян тепер не ходять.

На гору Високу 1805м з оселі Кузьмінець

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:47:00 GMT

Через Фашори і Матагів. Довжина траси (горизонтально) 12 км, вертикальний підйом — 1100 м. Початок походу — місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в Лімницю. Вище згаданого мостика відшукуємо на географічно лівому березі потоку Кузьмінця доріжку, яка досить стрімко піднімається угору і веде спершу хребтом, а потім східним узбіччям північного відгалуження хребта Матагова, в південному напрямку. Після 4 км рівномірного підйому доріжка виводить на сідло за вершиною цього відгалуження (¡175 м, т. зв. Фашори). Тут новий мисливський домик. йдемо далі в південному напрямку майже горизонтально, просто під високу стіну головного хребта Матагова, зліва ліс, а справа старий зруб. Для підйому на хребет можна відшукати в лісі стару стежку- і серпантин, можна теж йти однією з численних стежок на зрубі. На хребті повертаємо дещо наліво (напрям — південний схід) і йдемо по лісі стежкою, яка досить лагідно піднімається угору майже 3 км, спершу лінією хребта, відтак його правим узбіччям. Близько верхньої межі лісу стежка звертає дещо вправо униз, зліва тут зовсім близько до хребта. Йдемо розгалуженням стежки вліво, на хребет, де зустрічаємо цекоти і зарості же-репу, які майже не заважають в поході. Далі стежка веде хребтом в напрямку видної перед нами вершини Матагова (1672 м), на яку піднімається закосом серпантин. Далі йдемо стежкою, яка веде хребтом, інколи його узбіччям і виходимо під вершину Високої, вкритої цекотами великого розміру. На саму вершину стежки немає, ; тому приходиться добиратися по каменях. Через гору Заплату і попри Середню. Довжина траси (горизонтально) 14 км, вертикальний підйом — 1100 м. Початок походу — місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в ріку Лімницю. Від мостика йдемо дорогою вздовж Лімниці униз приблизно 1/2 км і повертаємо вправо в ліс на доріжку, яка веде хребтом в південно-східному напрямі. Перетинаємо трасу нафтопроводу і йдемо далі цією ж доріжкою уверх спершу лісом, відтак старим зрубом, де її перетинає горизонтальна стежка. Йдемо цією стежкою вправо, таким чином, обходимо вершину і виходимо на неглибоке сідло під хребтом Пасічним. Тут невелика стара колиба, близько є вода. Звідти йдемо в напрямі на схід, пізніше на південний схід стежкою угору, трішки зрубом, відтак лісом на західний наріжник хребта Пасічного (1485 м). Далі стежка виведе нас, поступово змінюючи напрям 4 на південний, на широкий відкритий верх Заплата або Горішня Заплата (1508 м). Від початку підйому це приблизно 8 км. Йдучи лінією хребта, спускаємося в неглибоке сідло і йдемо стежкою типу "райтшток" в напрямку на південь, часом південний схід, маючи зліва покриті цекотами узбіччя гори Середньої (1642 м). Стежка виводить нас безпосередньо під сідло між горою Середньою і північно-східним відгалуженням гори Високої. Далі стежка веде північним узбіччям цього відгалуження (недалеко від сідла при стежці джерело доброї води). Поступово стежка наближається до вершини Високої, піднімається уверх кількома закосами (цей серпантин добре видно з долини Лімниці) і вкінці з'єднується на західному боці вершини зі стежкою з Матагова. Види з вершини Високої. Вид на південь закриває хребет Ріг з Ігровищем, північним наріжником якого є сама вершина Високої. Понад ним видно обидві вершини Сивулі (1836 м і 1815 м). Найближчий на південному заході — довгий хребет Горган, що закінчується на півдні вершиною Конець Горган ів (1611 м). Вершина Овода (1615 м), визирає з-над хребта Горгана на фоні стіни, в яку входять вершини (зліва направо): Берт (1670 м), Кепута (1608 м), Буштул (1693 м), Прелука (1520 м). Ця стіна замикає з півдня терен джерельних потоків Лімниці. Направо від неї, на далекому останньому плані можна зауважити вершини Закарпатської області: Стримба (1723 м) і Негровець (1712 м). В західному напрямку впадає в очі близька Ялова Клива (1568 м), наліво від неї — верх Коретвина. Далі між ними Попадя (1742 м). Направо від Ялової Кливи Пареньки, прямо на захід Великий і Малий Канусяки, а між ними Грофа (1752 м). В північно-західному напрямку бачимо хребет Аршиць в поперечному профілі з вершинами Нер'едів (1557 м) спереду і Горган ілемський (1569 м) позаду. В північному напрямку — близька Середня, за нею поперечний вал Заплати і Пасічного, а за Лімницею верх Сегліс (1357 м). Дивлячись на північний схід та на схід, спостерігаємо поступове зниження гір вздовж рік Лімниці та Солотвинської Бистриці. Тут бачимо поперечний хребет Гриньків, висотою до 1258 м, на вододілі між обома цими ріками, та хребет Чортки, приблизно такої ж висоти, на вододілі Солотвинської і Надвірнянсь-кої Бистриць. На південному сході бачимо досить близько вершину хребта Станимир (1549 м), над ним з'являються контури групи Довбушанки: вершини Козя, Полянський, Скалки, Пікун, Медвежик і сама Довбушанка. Серед більш віддалених вершин можна зауважити між Козею і Полянським, купол Синяка, а на останньому плані в продовженні лінії Станимира-Синячку над селом Дора. Зауважимо, що аналогічний, правда, неповний вид в цьому напрямку, можемо спостерігати також з полонини Середньої, в сідлі між вершинами Високої та Середньої. Сходити з Високої до Кузьмінця можна обома маршрутами виходу, хоча зручнішим і коротшим є, безперечно, сходження через Ма-тагів. В цьому випадку треба вважати, щоби не згубити стежки при наближенні до верхньої межі лісу, де закінчуються зарості жере-пу. Продовження стежки треба шукати дещо зліва нижче хребта. Якщо сходимо вниз попід Середню, подібна небезпека загублення стежки може виникнути при сходженні в Заплати, де лінія хребта нечітко визначена. Тут також стежку можна знайти в лісі дещо зліва від хребта. Найкоротша траса сходження з Високої до Кузьмінця (приблизно ГО км) — це сідла під Середньою прямо вниз в долину потока Кузьмінця, де раніше була стежка, і далі долиною потоку. Оскільки стан цієї траси тепер невідомий (можливі завали, переправи через воду і т. п.), не можемо її рекомендувати.

На гору Грофу 1752м з селища Осмолода

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 15:44:36 GMT

Вихідний пункт — міст вузькоколійки на річці Молодій біля її устя до Лімниці. Вихід через сідло між горами Грофа і Кінь (довжина траси 9 км, вертикальний підйом 1035 м). Йдемо в західному напрямку 2 км дорогою долини річки Молодої до устя зліва правобічного її допливу — потоку Котельця. Переходимо потік Котелень і на лівому (географічно) його боці відшукуємо доріжку, яка веде лісом угору в південно-західному напрямку, і після З км досягає, горизонтальної мисливської стежки, типу "райтшток", що траверзує справа вершину гори Кінь. Повертаємо наліво, обходамо "райтштоком" вершину Коня і виходимо на сідло між Конем і Грофою. Тут перед нами найважча частина траси: майже 2 км підйому на вершину Грофи (напрям — південний захід) бездоріжжям • по цекотах, серед заростів жерепу при різниці висот 480 м. Можна уникнути цих труднощів, якщо від сідла під Конем піти наліво (на схід) "райтштоком". що майже горизонтально обходить вершину Грофи і після 4 км виходить на полонину Плісце, на південь від цієї вершини. Тут повертаємо направо і лагіднішим узбіччям добираємося до вершини, засипаної відносно дрібними цекотами. Довжина траси збільшується при цьому до 12 км. Вихід потоком К отель це м через полонину Плісце (довжина траси 11 км, вертикальний підйом 1035 м). До устя Котсльця йдемо, як і в попередньому варіанті. Заходимо в його долину і йдемо не завжди доброю доріжкою вздовж цього потоку в напрямку на південний захід. Після 7 км від устя Котельця до Лімниці доріжка перетворюється в стежку-серпаитин, яка кількома закосами виводить на верхню межу лісу, де з'єднується зі згаданою вище мисливською горизонтальною стежкою — "райтштоком" і виводить на полонину Плісце. Звідти йдемо в північному напрямку до вершини Грофи. Це найкоротший і найлегший вихід на Грофу, правда, болотниста дорога долиною Котельця одноманітна і нецікава. З полонини Плісце можемо спостерігати вершини найближчого її оточення. Це на півночі — Грофа, направо від неї Кінь (1557 м), на південному заході вал Пареньки (1737 м) весь "зашитий" жерепом, на сході Канусяки, Великий (1647 м) і, наліво від нього Малий (1624 м). Краєвид з вершини Грофи, завдяки центральному її положенню в західних Горганах, дуже обширний. На півночі впадає в очі довгий хребет Аршиць, від Горга-на Ілемського (1539 м) по Малі (1510 м) над Осмолодою. На сході видно ряд вершин групи Сивулі — це Пасічний (1480 м), Заплата (1508 м), Середня (1642 м), Висока (1805 м) і сама двогорба Сивуля (1836 м і 1815 м). Наліво від Сивулі, на найдальшому плані, помітна далека Синячка над Дорою. Направо від Сивулі, над обома Канусяками, видно гострі конуси групи Довбушанки. На південному сході, наліво від хребта Пареньки, виглядає Попадя (1742 м), направо на далекому плані — закарпатські вершині Стримба (1723 м) і Негровець (1712 м). Сходити будемо однією з доріг виходу.

На гору Сивулю з селища Осмолода

Lubomir — Fri, 18 Feb 2011 09:17:08 GMT

Вихідний пункт - міст вузькоколійки на р.Молодій біля її устя до Лімниці. Довжина траси (горизонтально) - 24 км, вертикальний підйом приблизно 1100м. Від моста вузькоколійки йдемо угору вздовж Лімниці в загальному напрямку на південь. Після приблизно 4 км справа відкривається долина потоку Пстроса, який збирає води з-під гір Попаді, Грофи і Канусяків. Пройшовши ще 3 км, зліва бачимо устя потоку Бистрика, вздовж якого йде відгалуження вузькоколійки*. Йдемо туди. В долині Бистрика, на відстані біля 1,5 км від устя є гуртожиток лісорубів, дещо вище зліва - устя невеликого потічка Лопушна (також Боревка). Безпосередньо за містком вузькоколійки зліва починається стежка типу "райтшток", яка веде спершу на північний схід, відтак на південний схід, часом кількома закосами серпантина, аж під одну із вершин хребта Сивулі - Боревку (1595 м). Це приблизно 4 км від гуртожитку. Далі ця стежка веде південно-західним узбіччям хребта Сивулі майже горизонтально, лісом, на висоті приблизно 1500 м, тобто на 250-300 метрів нижче хребта. Стежка дуже петляє і після приблизно 7 км виводить на південні узбіччя, вкриті цекотами і жерепом, вищої другої вершини Сивулі (1836 м). Після наступних 2 км походу стежкою, яка обходить з півдня першу вершину Сивулі (1815 м), виходимо на сідло Рущина (1424 м), де зустрічаємо руїни давнього туристичного притулку. Загальний напрямок походу вздовж хребта Сивулі - південний схід. На галявині біля руїн змінюємо напрямок на північний і відшукуємо серед заростів же-репу кам'янисту стежину, яка веде угору, подекуди серпантином, на першу вершину Сивулі (1815 м). Вийшовши туди, бачимо на північному заході на відстані 1 км другу, вищу вершину (1836 м). Туди можна дійти по це-котах старою військовою стежиною вздовж хребта. Можливий теж і дещо інший варіант виходу на вершини Сивулі. Для цього, вийшовши з долини Бистрика під вершину Боревки, залишаємо справа стежку, яка веде південними узбіччями хребта Сивулі і звертаємо наліво угору на сідло під Боревкою на цьому ж хребті. Далі йдемо хребтом "з верха на верх" згідно з його напрямком, тобто на південний схід, аж до вищої, а відтак нижчої вершини Сивулі. Ця траса значно коротша: від сідла під Боревкою до вершини Сивулі (1815 м) — приблизно 4 км, проте це необов'язково означає виграш в часі. Справа в тому, що весь хребет вкритий цекотами і жерепом. В довоєнні часи в жерепі була прорубана туристична стежина, але тепер, при відсутності консервації, вона мусіла б дуже зарости. Точної інформації про її теперішній стан у нас немає. Краєвиди з вершини Сивулі мало відрізняються від тих, що їх видно з Грофи. На північному заході спостерігаємо долину Солотвинської Бистриці з оселями Гута і Пороги, а на півдні - групу Братківської і східну частину закарпатського полонинського хребта Свидовець. Сходити з Сивулі до Осмолоди можна цією ж дорогою виходу. В гарну суху погоду можна повертатися вздовж лінії хребта, орієнтуючись на давню стежку по цекотах і долаючи часті поля заростів жерепу. При цьому, сходячи з другої вершини Сивулі (1836 м), треба вважати, щоби не йти по лінії найменшого нахилу хребта на захід, а йти майже прямо на північ, куди звертає головний хребет. Йдучи хребтом, проходимо не названу вершину (1772 м), відтак Боревчину (1696 м) і сходимо в сідло під Боревкою, від вершини (1836 м) біля 3 км. Тут на західному боці хребта треба підшукати стежку виходу з долини Бистрика і зійти нею вниз до згаданого раніше гуртожитку лісорубів. Сходження хребтом Сивулі дозволяє милуватись гарним краєвидом, але через труднощі проходження полями жерепу значного виграшу в часі не буде. Найкоротшою і найзручнішою трасою сходження з Сивулі до Осмолоди є шлях через Рущину безпосередньо в долину Бистрика. Для цього з-під руїн на Рущині йдемо вздовж давнього кордону вододільним хребтом між потоками Бистрик (на заході) і Салатрук (на сході) в напрямку на захід приблизно 1 км, спершу униз, а відтак дещо угору. Тут вододільний хребет змінює напрямок на південний захід. З правого боку приєднується невисокий залісений боковий хребет, паралельний до хребта Сивулі. Цим хребтом веде стежка в долину Бистрика, спершу лісом, потім через старий зруб. Після приблизно 3 км стрімкого сходження стежка зведе нас в долину Бистрика біля устя справа ще одного потічка з-під Сивулі. Далі дорога донизу йде практично руслом потоку Бистрика, що пішоходам не дуже зручно. Щоб уникнути цього, треба підійти угору вздовж потічка, що впадає в Бистрик справа, кількадесят метрів і тут наліво від нього відшукати в лісі стежку, паралельну до Бистрика. Після приблизно 1 км ця стежка виведе нас на кращу дорогу вздовж Бистрика. Всього проходимо долиною Бистрика до гуртожитку лісорубів біля 6 км, при кінці цього шляху з'являється вузькоколійка, вздовж якої дійдемо до Осмолоди, подолавши приблизно 9 км. В долину Лімниці з Сивулі можна зійти також верхами, через Ігровище (1815 м) і Матагів (1672 м). Для цього йдемо через другу вершину (1836 м) хребтом Сивулі, як було сказано вище, в сідло під Боревкою (1595 м). Справа внизу зауважуємо сідло (1344 м), зліва від якого долина потоку Лопушна, що впадає в Бистрик біля гуртожитку лісорубів, а справа джерельні потічки другого потоку Лопушна - притоки Солотвинської Бистриці. Нам треба зійти на це сідло. Відшукати стежину вниз, починаючи з вкритого цекотами хребта дуже важко, практично неможливо і приходиться спускатися бездоріжжям через зарості жерепу в напрямку приблизно на північ. На сідлі досить зручне місце для ночівлі, близько є вода. З сідла далі йдемо в північному напрямку, підіймаючись на хребет Ігрови-ща, спершу рідким лісом, кам'янистою стежкою і бездоріжжям по дрібних цекотах, що не справляє великих труднощів. Хребет Ігровище на півночі закінчується вершиною Висока (1805 м), яку можемо обійти зліва. Дальший шлях сходження в долину Лімниці через Матагів і Фашори співпадає з описаним вище шляхом виходу на Високу і приводить до Кузьмінця (4 км нижче Осмолоди). Можна теж, зійшовши з Матагова, в сідлі під Фашорами, відшукати зліва стежку прямо до Осмолоди через т. зв. Соферу.