В Квасах йдемо автодорогою в північному напрямку, проходимо під залізничним мостом, трохи далі повертаємо направо на міст через Чорну Тису. Тут біля турбази, на лівому (географічно правому) боці невеликого потічка починається дорога, яка веде лісом по схилах' Квасівського Менчула і недалеко від його вершини (1314 м) виходить на полонину, роз­міщену на західному відгалуженні гори Шесул (1728 м). Недалеко знаходиться споруда старої сироварні, а- також будинок стаціонару біоло­гічного факультету Львівського університету. Йдемо далі дорогою, яка траверзує вершину Шесул, залишаючи його справа, і виводить на сідло між нею і хребтом Петроса. Тут зали­шаємо дорогу, яка йде направо попід хребет Петроса, виходимо на лінію хребта і трохи стежкою, трохи бездоріжжям, йдучи в північ­но-східному напрямку, виходимо на вершину Петроса. Можливий і другий варіант виходу із Кват сів. Дорогою від залізничної станції йдемо до центра Квасів, минаємо автостанцію і потім повертаємо наліво на підвісний місток через Тису. На другому березі річки стоїть альтан­ка. Тут починається стежка, яка стрімко веде догори в північно-східному напрямку. Вона ви­ходить на відкриту леваду, потім заходить в рідкий ліс, нагорі повертає дещо вліво і виво­дить на дорогу біля згаданої сироварні. Далі треба йти так, як було описано вище. Цей вихід на Петрос коротший, але підйом угору тут значно важчий. Краєвиди з Петроса майже такі як з Го­верли. Особливо гарно виглядає головний хре­бет Чорногори, який можемо спостерігати у всій його довжині — від Говерли до Попа Іва­на. Чіткіше, ніж з Говерли, бачимо Близницю і за нею ряд полонин хребта Свидовець.