Вихідний пункт - залізнична станція у Во-рохті (довжина траси - 10,5 км, підйом 800 м угору). Зі станції йдемо до переїзду стежкою попри залізницю, минаємо переїзд, після чого пішо­хідним мостиком переходимо на другий бік Пруту, повертаємо наліво і виходимо на заліз­ничну колію безпосередньо за другим віадук-том. Тут перетинаємо залізницю і слабо по­мітною стежинкою піднімаємося угору до до­ріжки, яка поміж хатами веде просто на південь і через деякий час заведе направо в ліс. Йдемо далі в цьому ж напрямку стрімко угору і виходимо на відкриту вершину — Ки-черу (1201 м). Переходимо її і сходимо дещо вниз в сідло, що з'єднує її з другою, повністю залісеною Кичерою (1248 м), яку минаємо справа, і починаємо стрімкий підйом спершу лісом, відтак старим зрубом, під хребет Куку-ла. Після біля 300 м вертикального підйому виходимо на дорогу, яка веде нас на полони­ну Кукул. З неї бездоріжжям, в цьому ж на­прямку на південь, виходимо на хребет, тут повертаємо наліво і стежкою на лінії хребта доходимо до головної вершини. З вершини чудові краєвиди на всі сторони. Особливо прекрасно виглядає 20-кілометровий головний хребет Чорногори, зокрема, найвища в Українських Карпатах гора Говерла (2061 м), яка відділена від нас потужним хребтом поло­нини Козьмісської (1573 м). Сходити вниз можна трасою виходу. Мож­на теж не сходити на полонину Кукул, а йти далі хребтом в північно-західному напрямку на полонину Гри горі вку (1378 м) і 1,5 км за нею повернути на північ доріжкою, що виведе нас на залізничний тунель біля станції Воро-нянка. Ще один варіант сходження — це спуск в долину потоку Форещенки і нею до Пруту. Для цього з вершини йдемо на південь (вважаючи, щоби не піти стежкою на півден­но-східний видовжений кут полонини) і вихо­димо на плай, який боковим хребтом Кукула після 2,5 км зведе нас до потоку Форещенки, звідки ще 1 км до його устя до Пруту, на віддалі 14 км від тартаку в Ворохті.