Довжина траси від залізничної станції Ла-зещина - 16 км і 1350 м угору. Це найлегший, хоча і досить довгий шлях виходу на
Говерлу, правда, перші майже 10 км дороги можна проїхати автомобільним
транспортом. Зі станції виходимо на дорогу, повертаємо направо і
йдемо вгору долиною річки Лазещи-на. Проходимо під залізничним мостом, після
7,5 км дороги минаємо зліва устя потоку Фореска, що тече з-під Кукула і після
ще 2 км доходимо до місця, де до Лазещини теж зліва впадає потік Козмещик. Тут
на залісеному хребті між Лазещиною і Козмещиком відшукуємо плай, який виводить
нас в південному напрямку на полонину Гропа, розміщену на західному, доволі
лагідному хребті, що сходить з Говерли. Проходимо полонину і йдемо далі угору
по хребті, який поступово змінює напрямок на східний, і нарешті виходимо на
вершину Говерли з її західної сторони. Краєвид з вершини Говерли на всі сторони щодо своєї
протяжності перевищує краєвиди з усіх інших верхів Українських Карпат. В напрямках,
що відповідають загальному напрямку карпатських хребтів (північний захід і південний
схід) нігде не видно кінця гір. В обох поперечних напрямках (північний схід і
південний захід) можна при відповідних погодніх умовах зауважити рівнини з
містами Івано-Франківськ і Коломия на півночі та Сигіт Ма-рамароський на
півдні. З близьких сусідів Говерли бачимо стрункий Петрос на заході і майже
всі вершини головного хребта Чорногори на південному сході. Це - найближчий
Брескул, за ним Пожижевська, Данциш і Туркул, далі Ребра з урвищем на заході,
де можна зауважити сильветку Великого Козла, наліво від верха Ребра довгий вал
Шпиць, над ним двогорбий Бребснсскул, направо від Ребер височіє Томнатик, а в
сідлі перед ним визирає кусочок далекого Попа Івана. Прямо на південь від
Говерли лежить величезна долина Білої Тиси на тлі Марамароських Альп з
Фар-хаулем (1961 м) і Марамароським Попом Іваном (1940 м). Серед інших вершин
відзначимо на північному заході і півночі Близннцю, Братківську і Стеришору,
Сивулю, Довбушанку, Лисину Космацьку, а на південному сході Чивчин.
|