Вихід через полонину Заросляк. Довжина траси 10,5 км, вертикальний підйом 1150 м (від бази "Заросляк", відповідно — 3,5 км і 800 м). Від лісництва в Завоєлі йдемо дорогою вздовж ріки Прут в південно-західному на­прямку. Після 1 км зліва — устя Озірного (вихід на Костричу), ще 2 км далі справа — устя Форещенки (вихід на Кукул). Дорога тимчасово змінює напрямок на південний і навіть південно-східний, після І км знову по­вертає до попереднього. Пройшовши ще 1 км, бачимо, що зліва впадає до Пруту один з джерельних його потоків — Данцишик, який збирає води зі схилів Данциша, Туркула і Шпиць. Дорога тепер веде на захід і після наступних 2 км приводить під будинок спор­тивно-туристичної бази "Заросляк". Поступово дорога стає стежкою, яка веде в ліс, перехо­дить на другий (правий) бік невеличкого по­тічка і досить стрімко піднімається лісом, те­пер вже в південно-західному напрямі. Про­йшовши верхню межу лісу, виходимо на полонину Заросляк, перед нами Говерла. Ще понад 2 км нелегкого підйому, і нарешті стаємо на найвищій точці не тільки Україн­ських Карпат, а і всієї України. Якщо передбачається спуск з Говерли ін­шою трасою, то рекомендуємо дещо змінити трасу виходу, щоб побачити гідний уваги во­доспад Пруту під Говерлою. Для цього, вий­шовши з лісу на полонину Заросляк, треба повернути вліво і зійти на дно другого (ниж­нього) котла між Говерлою і Брескулом. Йде­мо низом в напрямку до верхнього котла, де спостерігаємо на стрімкій стіні, що з'єднує два котли, стрічку води маленького тут Прута, який стікає з висоти дна верхнього котла в нижній, утворюючи при цьому ряд каскадів загальною довжиною до 80 м. Виходити із котла на стежку виходу на Говерлу прихо­диться, долаючи, по можливості, закосами стрімку стіну східного "плеча" Говерли. Якщо ж будемо повертатися з Говерли тра­сою виходу, очевидно, відвідаємо водоспад Прута не підчас підйому, а при спуску. Вихід через Пожижевську і Брескул. Довжина траси 14 км, вертикальний підйом 1250 м угору і 100 м вниз (від бази "Зарос­ляк" відповідно — 7 км, 900 м і 100 м). До спортивно-туристичної бази траса походу повністю співпадає з описаною вище. Далі йдемо просто на південь, переходимо мостиком Прут, досить доброю дорогою йдемо угору приблизно 1,5 км і виходимо на дно котла між Брескулом і Пожижевською. Зліва, на боковому хребті Пожи-жевської бачимо корпуси стаціонару Інституту ботаніки АН. Йдемо туди і повертаємо в напрям­ку вершини Пожижевської. Тут, на боковому хребті, прорубана в жерепі погана, дуже стрімка стежинка догори, з нахилом понад 45°. Для по­легшення підйому краще від вище згаданих кор­пусів піти направо доріжкою, яка заведе нас в Брескульський котел і біля його задньої стіни піднятися на доріжку, що кількома закосами виведе нас на місце, де закінчується згадана стрімка стежинка. Тут відшукуємо стежку, яка між окремими невеликими полями жерепу веде вздовж бокового хребта Пожижевської, а відтак дещо нижче направо — на сідло між вершинами Пожижевської і Брескула. Далі йдемо лінією головного хребта Чорногори, через Брескул (не траверзувати його!) в сідло під Говерлою і нарешті на саму Говерлу. Описана траса виходу на Говерлу, хоча і довша, проте може бути зручніша, так як значно легша від траси через Заросляк. Крім цього, вона дає можливість підчас походу спо­стерігати широкі краєвиди Чорногори, чого немає в першому випадку.