Вихідний пункт - спортивно-туристична база "Заросляк" (довжина траси 6 км, верти­кальний підйом 500 м). Початок маршруту співпадає з описаною вище трасою виходу до корпусу Інституту бо­таніки АН на полонині Пожижевській. Від бу­динку йдемо в напрямку на південь дещо вниз стежкою, яка потім заходить в ліс і веде паралельно до головного хребта Чорногори, на висоті біля 1500 м. Це одна із побудованих Ще до першої світової війни доріжок, призна­чених для великого полонинського господар­ства на північних схилах Чорногори ("нижня" дорога), яка місцями непогано збереглася. Не­забаром доріжка виходить на невелику поло­нину, звідки прекрасний вид на Великий і Малий Козли на фоні Шпиць. На полонинці доріжка губиться, шукати продовження її тре­ба справа на краю лісу. Продовження доріжки підводить до підніжжя Малого Козла, де зли­ваються два потічки. Йдемо направо угору і попадаємо на стежку, яка серед заростів же­репу виводить нас до невеликого озерця під Данцишем. Тут повертаємо різко наліво і бо­лотистою горизонтальною стежкою в напрямі на піденний схід доходимо до Несамовитого озера, що знаходиться безпосередньо під вер­шиною Туркул. Дещо вище на лівому березі озера є джерело дуже доброї води. Повертатися зручно іншою дорогою. Спер­шу йдемо стежкою виходу до озерця під Дан­цишем. Тут залишаємо справа стежку, якою ми виходили, і йдемо далі просто, траверзую-чи дві вершини Данциша і, накінець, Пожи­жевської. По дорозі маємо нагоду спостерігати справа на фоні валу Шпиць зубчасті грані обох Козлів Малого і Великого. Вийшовши на боковий хребет Пожижевської, відшукуємо справа згадану в описі траси прорубану в жерспі стрімку стежинку вниз до видних зда­лека будівель Інституту ботаніки АН. Спу­скаємося цією стежкою і далі йдемо дорогою до бази "Заросляк".