З любов’ю до природи
Кажуть, що в характері людини переважає певна риса дитинства. Якщо виходити з цього твердження, то в Івана Федоровича Вакарюка є сформована ще в дитячому віці любов до природи рідного краю. У шкільні роки хлопець захоплювався природничими предметами, любив подорожувати, спостерігати, милуватися чудовими припрутськими краєвидами.

Тоді ж в нього народилася світла мрія - стати педагогом, щоб учити дітей добра, прищеплювати їм інтерес і любов до природи рідної Буковини.
З роками ця мрія стає дійсністю. Позаду залишилися школа, неспокійне й прекрасне студентське життя в учительському інституті. Нарешті, Іван Федорович з почуттям радісного хвилювання і відповідальності вперше заходить у клас: він - учитель біології.

Далі - роки педагогічного зростання вчителя, заочне навчання в педінституті, присвоєння звання відмінника народної освіти і відмінника охорони природи України, медаль А. Макаренка, орден "Знак пошани", тридцятирічне директорування у Зеленівській неповній середній школі.
Навчальний заклад під керівництвом Івана Вакарюка славився високим рівнем педагогічної праці й зразковою навчальною базою. Тут був найкращий у районі й області кабінет біології, створений руками Івана Федоровича та його вихованців. З часом зібрані оригінальні натуральні посібники вже не вміщувалися в одній класній кімнаті. Саме тоді в нього зародилася думка створити на базі кабінету музей природи рідного краю в окремому, просторому приміщенні.
Восени 1988 року музей вже відчинив свої двері для відвідувачів. За цей час він зажив доброї слави не лише в буковинському краї, а й далеко за його межами. Тисячі екскурсантів відвідали музей, фонди якого щороку поповнюються. Уже з перших днів його існування у книзі відгуків з'явилися зворушливі записи-подяки на адресу зеленівського ентузіаста. Адже понад тридцять років - майже половину свого життя збирав він експонати для цієї оригінальної перлини природи.
До цього слід додати, що Іван Федорович сорок років займається мисливством, від якого має подвійну користь - кожного разу з полювання приносить і здобич, і, головне, новий експонат для музею.

Розповідають експонати
З якого боку ви не під'їхали б до Зеленева, вашу увагу приверне гарний кам'яний будинок, що видніється майже у центрі села.
Кому тільки в минулому не належало це приміщення! Його збудувала громада села майже сто літ тому для місцевого священика. У 1940 році тут була школа і клуб, згодом - контора колгоспу. Поки в селі ще не було споруджено нової школи, тут навчалися окремі класи, був відкритий біологічний кабінет, працював екологічний гурток. У 1986 році за клопотанням директора школи весь будинок був переданий під музей. Тоді ж почалося переобладнання інтер'єру. Звичайно, добре слово треба сказати про тих, хто сприяв створенню музею і фінансував усі роботи щодо оформлення експозиції. Заслуговує, зокрема, всякої похвали Михайло Пацалюк, який у той час очолював колгосп "Дружба". Цей передовий у районі господарник добре розумів, для чого виділялися чималі кошти.

Якось спитали Михайла Прокоповича про це.
- Я впевнений, що тепер головне наше завдання - виховувати в підростаючого покоління бережливе ставлення до природи, - відповів він. - У цьому бачу й покликання недавно створеного музею.
Зрозуміло, двері цієї установи були відкриті не лише для дітвори, а й для відвідувачів різного віку. І діти, і дорослі завжди отримують тут цікаві і досить глибокі знання з природничих наук.
Відвідувачі Зеленівського музею дають найвищу оцінку багаторічній творчій праці Івана Вакарюка і його дружини Людмили Іванівни, яка понад тридцять літ учила дітвору історії та географії у місцевій школі, а тепер працює екскурсоводом, допомагає відвідувачам краще ознайомитися з численними експонатами.

Музей має дев'ять відділів, які зразково оформлені на науковій основі й високому професійному рівні. В чотирьох залах розміщені натуральні експонати, фотографії, малюнки. Вони розповідають про те, якою на диво щедрою, мальовничою й неповторною у своїй красі є природа Зеленева й сусідніх сіл - Брусниці, Кальнівців, Діброви, Остри й Чорториї - значної частини всього правобережного Припруття Кіцманського району.
На багатому матеріалі побудовано відділ музею, де йдеться про географічне положення і корисні копалини. Експонується регіональна карта рельєфу: місцевість горбиста, окремі ділянки території розташовані на висоті до 400 метрів над рівнем моря й густо розсічені сіткою ярів, долин, боліт.
У вітрині експонуються зразки корисних копалин: гравій, пісок, жовта та бентонітова глини, мінеральна вода. Привертають увагу експонати відділу експозиції "Клімат і фенологія". Тут майстерно імітовано всі чотири пори року.

З великим інтересом оглядаємо діораму "Весна", де на тлі весняного пейзажу добре видно, як пара жайворонків відкладає яєчка в щойно виготовлене гніздечко й готується до висиджування. А степовий канюк у своїй динамічній позі ладен кинутися на будь-яку підхожу здобич.
Перед нами фотографії, які показують хід весни в різних її фазах. Як вісники весни, з теплих країв прилітають птахи. Одними з перших повертаються шпаки, жайворонки, дрозди, а найпізніше - іволги, удоди, голубі зимородки. В експозиції оглядаємо чучела цих птахів з відповідним описом.
Ліси, сади, поля оживають від пташиних голосів. Починають співати жайворонки, зеленушки, солов'ї, зозулі, дрозди, коноплянки. В музеї ми чуємо їх чудові пісні, записані в лісі на магнітофонну плівку.
Подовгу затримуються екскурсанти біля діорами "Літо". Тут бачимо зразки місцевих злакових культур, овочі й фрукти, які дозрівають улітку, чучела зайченят, вовченят, велику колекцію комах, зокрема денних і нічних метеликів. У цей час пишно квітують луки, старанно трудяться бджоли.
У селах Припруття - справжня золота осінь. Це час відльоту птахів. В експозиції видно, які з них і коли покидають нашу місцевість. Звертаємо увагу на маленького деркача. Ця пташка пішки відправляється до теплих країв, долаючи кілька тисяч кілометрів, рухаючись уздовж річок.

Перелітні птахи старанно готуються в далеку дорогу. Це добре відображено в діорамі "Осінь".
Не менш цікавою є діорама "Зима". Ця пора року - час спокою у рослинному світі. Звірі й птахи зайняті пошуками їжі. Вони старанно готуються до зими: хом'яки й суслики запасаються кормом у своїх норах, лисиці полюють на мишей і птахів, а зайці обгризають плодові дерева.
В експозиції - чучела птахів, які зимують у нас - ворон, сорок, сойок, горобців, дроздів, хижих птахів.
Окремою темою в музеї представлено відділ "Ґрунти і води". Експонується докладна карта ґрунтів. На численних фотографіях видно, що робиться у господарствах для підвищення врожайності сільськогосподарських, культур.
Тут же фотоілюстрації розповідають про найближчі річки: Брусницю, Черемош і Прут.
Гарне враження справляє діорама "Озеро". Оглянувши її, переконуємося в тому, що життя багатьох організмів тісно пов'язано з водним середовищем. Якщо стати в сонячний літній день біля водойми, розповідає екскурсовод, то можна побачити тут найрізноманітніших представників рослинного і тваринного світу. Діорама це наочно показує. Цікаво, що у зеленівських водах налічується близько одинадцяти видів риб. Найчастіше зустрічається карась, плітка, щука, марена, лин, підуст, лящ, дикий короп. Чучела цих риб експонуються.

Сусіднє із Зеленевом село Брусниця відоме своєю фізіобальнеологічною лікарнею. Тут є унікальна сірководнева вода, що за іонним складом близька до води знаменитого курорту Мацести. Мінеральна вода типу "Єсентуки-4" зветься "Брусницька". На видному місці експонується фотографія лікарні.
Широко представлений в музеї припрутська рослинність. Здавна Буковина славиться чудовим лісом, звідси й назва краю. Тут налічується понад 700 видів рослин. Майже третина з них росте поблизу Зеленева, де є 20 порід дерев, 15 - чагарників, понад 50 різних трав'янистих рослин.
У цій місцевості найпоширеніші буково-грабові, дубові, березові, соснові, ялинові й смерекові ліси. В експозиції представлені фотографії лісових масивів і зразки порід. Правобережжя Пруту дуже багате на лікарські рослини. Нас вражає їх кількість і різноманітність. У цих місцях - безліч грибів. Їх бачимо у спеціальній вітрині. В одній з експозицій зазначено, що можна отримати з одного кубічного метра деревини: целюлози, панчіх, костюмів тощо.

В околицях Зеленева є два старовинні дендропарки, де, крім місцевих, є чимало рідкісних, екзотичних дерев. За кілька кілометрів від села, у Брусниці й Чорториї, досі збереглися дендропарки, створені у приватних маєтках поміщиків у кінці 19-го - на початку 20-го століть. Музей експонує фотографії цих парків. У брусницькому парку, який розкинувся на площі трьох гектарів, росте 18 різних порід місцевих і акліматизованих дерев, зокрема катальпа бігонієвидна, яка походить з Північної Америки.
На увагу заслуговує старий парк у Чорториї. Тут налічується 12 видів дерев, серед яких є й декілька екзотичних. Особливо приваблює тюльпанне дерево.

Одночасно із створенням музею природи Іван Вакарюк подбав про те, щоб біля будинку на 25-арному клаптику землі відобразити в мініатюрі місцеву флору. І вже "приписалися" тут знайомі нам з дитинства кущі та квіти. Але водночас з'явилися й екзоти: шаровидна туя, колоновидний ялівець, декоративна слива Пісарда, вічнозелена мирта, тюльпанне дерево, платан та інші. Непогано почуваються представники далекосхідної рослинності - жимолость, тянь-шанська голуба ялинка. Невеликий музейний дендропарк - один з наймальовничіших куточків села. Варто ним пройтися після огляду музею.

У розділі експозиції, де йдеться про місцеву фауну, рекомендуємо оглянути діораму "Ліс". На передньому плані - чучело великого дикого кабана. В районі Зеленева ці тварини кочують взимку і восени. У місцевих лісах зустрічаються дикі кози. Не можна пройти мимо такого оригінального експоната, як діорама "Луки". Оглядаючи її, дізнаємося про одну із найчисленніших груп рослинності - групу квіткових рослин. Квіти завжди в нас викликають великій інтерес, особливо у прекрасної статі.
У селах, що підпорядковані Брусницькій сільраді, багатий тваринний світ. Одних птахів налічується близько ста видів. Більшість з них можна побачити в експозиції. Ось чучело сови. Як відомо, сови знищують велику кількість мишей, щурів, сусликів. У музеї наводиться такий приклад. Одна сіра полівка (миша) знищує за літо кілограм зерна, а одна сова за цей час з'їдає тисячу сірих полівок, отже зберігає тонну хліба. Широко представлені в експозиції ряди куриних - кулики, голінасті, соколині, птахи лісу. Окремий куток експозиції розповідає про дрібних співочих птахів - шпаків, синиць, сойок, горобців та інших.

Відвідувачі мають можливість побачити чучела борсука, лисиці, білки, зайця.
Звертаємо увагу на таблицю, яка ілюструє тривалість життя тварин і птахів. Тут чимало цікавих даних.
Один з розділів експозиції присвячений наочному показові пристосованості тварин і птахів до життя у різних природних умовах.

Завершується експозиція відділу "Тваринний світ" показом комах, які приносять людям користь: бджіл, тутового шовкопряда, мурашок. Тут же йдеться і про шкідників полів - колорадського жука, шкідливу черепашку, конюшинного довгоносика, хлібного жука, картопляної коровки. Велика увага в музеї приділяється такій важливій темі, як охорона природи. На видному місці - фотографії, які розповідають про те, що робиться у цьому плані на території Брусницької сільради у приватних господарствах, місцевих школах. На окремому стенді перелічені рослини й тварини, що занесені до "Червоної книги".

Оглянувши музей природи рідного краю, відвідувачі залишають цей затишний будинок, та віриться, що вони ще не раз повернуться сюди. Повернуться спогадом, думкою про те, що треба зробити, аби зберегти чудову природу рідного краю, України й розумно використовувати її щедрі багатства.
Не випадково на базі музею проводилися всеукраїнський семінар з охорони природи, семінар орнітологів України, сюди часто приїжджають набиратися досвіду вчителі біології району і області.
За роки існування музею його відвідали чимало людей не лише з України. Побували тут американські спелеологи, делегати із Франції, Великобританії, Югославії, Румунії, Чехії, Болгарії, Норвегії, Данії, Китаю, Польщі, Угорщини, Канади, Росії, Казахстану. Був тут директор Національного парку США, представники міжрегіонального товариства ТАСІ8.
Ось кілька щирих записів про враження від відвідування музею.

"Приємно вражені, зачаровані, здивовані прекрасним музеєм, експонатами, людьми, які створили цю перлину природи. Дуже вдячні І.Ф. Вакарюку за його працю, за слово, за любов до рідної природи, які він передає дітям, усім людям".
Учителі географії Чернівецької, Хмельницької, Закарпатської, Одеської областей - слухачі курсів підвищення кваліфікації при ЧДУ.

"Не можна передати того великого і захоплюючого враження від побаченого й почутого в цьому цікавому й неоціненному куточку буковинського краю. Велике і палке спасибі організаторам-ініціаторам цього природознавчого будинку, який не на словах, а на ділі є місцем пропаганди історії та сучасності рідного краю, виховує у людей і особливо в підростаючого покоління любов до природи своєї місцевості."
С. Зарецький, заступник голови президії Республіканської Ради Українського товариства мисливців і рибалок.

"З великим задоволенням ознайомився зі змістом цього чудового Храму природи, створеного руками справжніх патріотів, пристрасних любителів і охоронців флори і фауни рідного краю."
В. Філоненко, голова Держкомприроди України.

"Ми дуже раді, що в селі створений прекрасний музей природи. Приємно, що є такі благородні люди, які допомагають відвідувачам зрозуміти, що природа - це основа життя..."
Родина Канзибіних, Н. Тагіл (Урал).

"З почуттям глибокої поваги оглянув музей, створений руками чудових ентузіастів... Твердо переконаний, що при такому ставленні й такому розумінні екологічних проблем - нам під силу все..."
В. Сплавський, Міністр лісового господарства України.

"Прекрасний центр навчання. Така установа допомагає навчати людей, з повагою ставитися до всього живого на планеті."
Джон Шелтон, Президент Національного спелеологічного товариства США.

"Це не тільки цікаво, це фантастично! Щиро дякуємо за високопрофесійну розповідь про свій рідний куточок. На довгі дні зостануться в наших серцях спів солов'я та зозулі."
Від імені знімальної групи студії "Київнаукфільм" режисер А. Лізунов.

"Кращого нічого не бачили. Спасибі за те, що є такі ентузіасти, які здатні створити таке..."
Підприємцем. Чернівці.

"Дай Боже, Вам у цей непростий час зберегти сили для Вашої подвижницької праці на благо України та її майбуття."
Н. Кулик, В. Лапікура, УТ-І "Акценти", м. Київ.

"Сердечное спасибо за интересный обзор Буковинской природы!
Профессиональный екскурсовод й сама выставка вносят огромный вклад в дело охраны природы области. Наши наилучшие пожелания работникам музея.
Проект TACIS "Транснациональная экологическая Сеть Картат ", март, 1999 г.

Однією фразою можна оцінити роботу господарів музею "Любіть Україну і природу її". Відвідували багато музеїв, але цей, сільський, вражає особливо: багатством експозицій, професіоналізмом екскурсовода.
Із вдячністю - учасники другої всеукраїнської конференції з вивчення ПРП, квітень 2002 р.

Відгуки, відгуки... Їх сотні. Люди в захопленні від чудового музею, щиро вдячні невтомному подружжю - Івану Федоровичу та Людмилі Іванівні Вакарюкам, які створили цей храм рідної природи й повсякденно прищеплюють відвідувачам любов та інтерес до всього живого на землі.