Я колись будучи студентом сам ходив до школи виживання. Це були звичайні теоретичні заняття, які я відвідував двічі на тиждень. Ці заняття організовувала мій улюблений викладач Дутчак Світлана Вікторівна. Саме ця людина стала для мене наставницею в туризмі і завдяки їй я полюбив активний відпочинок на природі, а не звичайне вилежування на траві пузом догори. В школі туризму я отримав багато теоретичних знань по виживанню, але на практиці реалізувати нам ці методи так і не довелося. Пройшов деякий час, але бажання опинитися сам на сам з матінкою природою все ще залишилося. Проживаючи в місті серед всіх умов і благ цивілізації ми навіть і не задумуємося над елементарними потребами для людини. Наприклад, я живу в двох кімнатній квартирі і у мене є все що мені необхідно для безтурботного життя. Готую їсти на газовій плиті, або ж підігріваю її в мікрохвильовій печі. Є ванна, душ – і не тільки з холодною, а навіть з гарячою водою. Тепло в квартирі вад батарей центрального опалення. Посуд миє – посудомийна машина. Одяг перу в пральній машині. Прибирати допомагає пилосмок. Комунальні послуги сплачую вчасно. От я лежу попиваючи чай, на дивані, перед плазмою 43” і думаю, що ж я буду робити, якщо опинюся посеред лісу недалеко від цивілізації…