З огляду на те, що на дворі знову весна і цілу зиму з дому не хотілось і носа показувати, то через морози, то через епідемію грипу - хочу ще раз вам нагадати мої любі друзі, про те, хто ми є і як нас називають перехожі люди. Мова піде про те, хто такий турист? Прихильники світової туристичної тотальності вважають, що це кожен, хто покидає місце проживання з метою відпочинку. З цим можна погодитись і поздоровити самих себе з вступом до великої туристичної спільноти, бо покидаючи свій будинок і сідаючи за стійку сусіднього бару з тальбою відмінного пива ми відпочиваємо. Відпочивати можна і на дачі, а також на городній ділянці, адже загально відомо, що відпочинок - це зміна виду діяльності, відпочиваючий у куми в нічний час - теж турист, можливо з іншою орієнтацією. Закон України про туризм трохи стриманіше трактує його статус. Ним вважається особа, що подорожує територією України у період від 24 годин до шести місяців. Отже людина, що пройшла стежкою здоров'я за 23 години, є просто громадянином держави, а якщо забарилася і стягнула комбінезон, або камуфляж через 5 хвилин після закінчення відведеного законом терміну, автоматично перетворюється на туриста. Простий пікнічок з шашликами - це просто пікнічок, а пікнічок з нічним пильнуванням, співами, танцями, чаркуванням біля вогнища - то вже туризм, гастрономічний, рекреаційний або, при достатній кількості зігріваючої рідини та недовирішених до цього стосунках - пригодницький. Але не будемо кепкувати з проблем термінології та законодавчої казуїстики, а звернімось безпосередньо до носіїв туристичної ідеї. Феномен туризму може слугувати об'єктом спеціальних філософських досліджень в галузі специфіки еволюції гомо сапієнс. Як це не дивно, але в природі важко знайти будь-яку іншу живу істоту, яка б у хвилини дозвілля займалась безцільним вештанням та ще з порядним рюкзаком на спині і знаходила у цьому справжнє задоволення. З точки зору класичної механіки, туризм є виконанням певної роботи шляхом перенесення певної маси (рюкзака) з одного вихідного місця і в теж саме. Історично сформувались декілька традиційних напрямків й видів активного туризму. Найбільш доступним і популярним є пішохідний туризм, сутність якого полягає у протиставлені людини будь якому транспорту. Якщо для транспорту необхідні найкоротші та найлегші шляхи, то тут навпаки, ідеалом вважається найдовший найнезручніший та хитромудрий маршрут, створюваний на кшталт китайських труднощів. Останні, як відомо, полягають у вмінні нагородити перед собою купу перепон і потім їх героїчно подолати. Витончене честолюбство примушує уникати найменших слідів цивілізації. Спостерігається й інша цікава закономірність: чим важчий рюкзак, тим вагоміший престиж походу та гонорар учасників. Гірський туризм рекомендується тим з числа пішоходів, хто вже адаптувався до рюкзаків на рівнині і потребує збільшення навантаження та гостроти почуттів, безпосередньо пов'язаних із затаскуванням вантажу на гору. Екстриміська, що з’еволюціонувала до сепаратизму, течія гірського туризму - альпінізм, в його повсякденному застосуванні - скелелазіння. Куди тільки не полізеш заради задоволення власних примх і лоскотання нервів! Лижний туризм має багато спільного з пішохідним та гірським, проте є фатумом тих невдах, чия відпустка регулярно припадає на зимові місяці, враховуючи сезон, додатково приходиться тягти на собі лижи, бо на ногах небезпечно. Інакше при добрячому рюкзаку та пересіченому рельєфі до кінця маршруту можна фінішувати суцільною ґулею. Водний туризм відрізняється від звичайного судноплавства хіба що розмірами суден (не плутати з медичними) безплатним проїздом та головною ідеєю. Як відомо, призначення плавзасобів - забезпечити людині спокійне і безпечне подолання водних перепон. Водники ж навпаки, шукають приводу й нагоди зайвого разу на якомусь шматі надувної гуми пірнути у льодову каламуть. Про таких мій знайомий декан університету заявив: „Це якісь продувні бестії на надувних човнах змиваються з усіх учбових заходів. Якщо й далі так будуть плавати на екзаменах, то викинемо їх за борт". Жителі Карпат -гуцули, називають водників ласкаво - „потопленими". І завжди радіють коли їх зустрічають на маршрутах, пригощаючи тим що бог дав. Велосипедний туризм - це перша стадія автотуризму, коли володар механізму ще не назбирав грошей на автомобіль. В очікуванні дня покупки автомобіля він відводить душу на велосипеді, ганяючи по проїзних та непроїжджих дорогах, а деколи й гонорово затаскуючи його на гірські вершини замість рюкзака. Спелеотуризм, або ж туризм у суцільній темряві підземель, приємно контрастує своєю вишуканістю і щиросердечною цнотою. Еволюція вивела людину з печер. Тепер туди її і заштовхує. Найбільш прозорливі туристи це добре розуміють, а тому являють яскравий зразок Еволюційної піонерії. Автотуризм, навіть з огляду на останні технічні досягнення, аж ніяк не підпадає під категорію екологічного. До того ж, і самодостатня, кінцева мета вельми специфічна: провести ремонт авто в польових умовах, що споріднює автотуризм з скоріш із польовою хірургією. Колись серед туристів великою популярністю користувалось спортивне орієнтування тобто бігання між трьома деревами з компасом в руці (аби не заблукати) з увімкнутим у карту носом. Через відсутність рюкзака то часу на милування навколишнім середовищем спортивне орієнтування було дискваліфіковане й виведене за межі благородного туризму. Людська фантазія не знає меж. Сучасний туризм, як своєрідний відбиток швидко прогресуючих оточуючих нас реалій, надає новатором великий простір для удосконалення традиційних видів та творення нових. Творчий підхід, припустимо, до лижного туризму дозволяє ставити на порядок денний організаційне оформлення ковзанярського та санного видів. Погодьтеся, це логічно, що знайдуться бажаючі пробігтись на ковзанах по кризі Дністровського водосховища, або ж протягнути саньми кілька центнерів від підошви до вершин Ельбруса. Віриться, прийде той час, коли віддаючи данину техногенізації добровільно і з піснею закрокують з рюкзаками по рейках та шпалах подвижники рейко (шпало) туризму. Чому б ні? Адже з'явились у деяких країнах стінолази - урбаністичні вилупки альпіністів - скелелазів. А як ви щодо анти урбаністичного, до того ж найдревнішого з поміж інших, різновиду - дереволазіння? Уявляєте ви собі маршрут довжиною 5 км по дубово-буковому, з домішками ялини лісу, з гілки на гілку не ступаючи на грішну землю?! Спробуйте? Отже найголовніше, не заплутатись у туризмі, а усвідомити: що ж ви нарешті, хочете, якщо хочете щось взагалі. Не лякайтесь рюкзака: він жорстока необхідність. Ваша оселя, постіль, ресторан самообслуговування. Пакуйте його переважно їжею, і скоро самі упевнитись у мудрості цієї поради: при нормальному апетиті чим далі, тим рюкзак легший, тим Вам веселіше. І завершальне. Хотілось би побачити того, хто вперше і необачно заявив, що туризм - це форма відпочинку. П'ять рюкзаків з камінням на нього! Деякі економісти з цифрами в руках доводять, що після туристського походу підвищується продуктивність праці. Великі розумники! Потягай впродовж місяця на своєму горбу 50 кг рюкзак, і тоді повна вагонетка вугілля здаватиметься дитячою вантажівкою на мотузку.

Дякую за увагу! Кожному своє.