Звіт групи туристів з м. Одеси – учасників обласного традиційного свята Нептуна, яке проводила Чернівецька обласна Федерація спортивного туризму 19-20 липня 2003 року.

Знайшовши інформацію в Інтернеті, яку розмістила туристична агенція „Скай” м. Чернівці і зв’язавшись по телефону 57-07-90, отримавши додаткову інформацію ми вирішили поїхати у Карпати на це свято.

Нептун – це море, екватор, пароплави, а тут гірська річка Прут, прикарпатське місто Буковина. Сама програма тур-агенції „Скай” нас зацікавила, фінансово влаштовувало – не дорого. 4 дні у Карпатах – здорово, ще й сплав на надувних плотах по гірській річці – екзотика!

Зібрав я своїх друзів, знайомих – 7 чоловік, так як вимагали умови „Скай” один екіпаж. Прибули ми 16 липня. На залізничному вокзалі на пероні нас зустріли: представник тур-агенції „Скай” і Валерій Іванович Павленко – старший інструктор з пішохідно-водного туризму він же, і екскурсовод спортивно-туристського клубу „Весло”. Традиційне привітання і від вокзалу почалася екскурсія по вулицях древнього міста. Через 2 години нас запросили до кафе „Хрещатик”, де смачно нагодували. Відтак екскурсія продовжилася, ми відвідали унікальну вірмено-католицьку церкву – органний зал, де майже годину насолоджувалися чарівними звуками органу. Після концерту пішли на прогулянку в парк відпочинку імені Т.Шевченко. Унікальний парк, якому більше 100 років. Вечеря в кафе „Хрещатик”. Прийом був на відповідному рівні. Ночували в готелі Буковина. 17 липня сніданок о 1000 і екскурсія в Чернівецький університет – колишню резиденцію Буковинських митрополитів. Це дійсно архітектурний шедевр світового класу. Обід знову в кафе „Хрещатик”, після обіду підготовка до сплаву. Харчі, туристичне спорядження, плавзасоби і відпочинок. В третій годині ранку підйом. Спорядження, плавзасоби і на залізничний вокзал, всього 18 хвилин і ми вже у вагоні приміського потягу. Через годину ми на станції Завалля і через 600 метрів ми на березі Пруту. Ранок, тиша, стрімка вода. Поки що все досить зручно і не тяжко. Традиційна посвята у водники (до цього моменту ми називалися „чайниками”). Проводив це все старший інструктор Валера, а з цього моменту „КЕП”.

Підготовка плавзасобу на воду, легкий перекус з випиванням із настояного „рогу достатку” прусської водички грам 100. вода супер сказав „КЕП”, а що він мав на увазі ми зразу не зрозуміли, він нам пояснив, що рівень води у Пруту і швидкість течії дає можливість місцями відчути екстрем. Прочтавши „лекцію” по техніці безпеки на воді і де які примудрості сплаву ми зайняли свої місця на „посуді” і по команді „КЕПА” з Богом – махнули веслами. Фактично і практично в такому поході ми вперше, але виконуючи команди „КЕПА” ми пристосувались і почували себе досить впевнено. Відчули і пару моментів екстрему, де „КЕП” своїми рухами і командою практично він підмочив „репутацію”. Ми охали і ахали між порогами, але все рівно було класно.

Через 1,5 години ми зупинились біля старого австрійського мосту, де „КЕП” повів нас в музей природи рідного краю с. Зеленів – єдиний на Буковині. Музей унікальний за кількістю і якістю експонатів. За годину екскурсії ми отримали масу задоволення. Похід наш продовжився далі. Через годину технічна зупинка на чудовій галявині, поповнення питної води з підземного джерела.

Ще через 1,5 години ми підійшли ще до одної шикарної галявини де мало відбутися свято Нептуна. На галявині вже було розташовано два невеличких табори. Ми прийшли третіми. Як нам пояснив „КЕП” тут кожна команда має своє постійне місце і ніхто не має права займати його. Він уже ходить на воду 17-й рік і це традиція. Прибувши на місце ми почали облаштовувати свій табір. Обслужили ПСН-10, поставили намети, зібрали дрова; прибрали галявину, приготували обід. До вечора прибуло ще кілька команд. До „КЕПА” підходили прибувши, віталися з нами, щось запитували у „КЕПА”, спілкувались. Наш „КЕП” один із членів оргкомітету по проведенню свята. Вечором сидячи біля вогнища „КЕП” бігато розповідав, про своє місто, про Буковину, про Карпати. Скільки цікавого він знає, 30-й рік ходить у Карпати (ми навіть не підозрювали, що Валерій Іванович наш земляк). Почули ми від гостей, які прибували на галявину, вони вітали його „Привіт Одеса”. Спати полягали десь о півночі.

Зранку 19 липня повставали о о800. „КЕП” уже ходив по галявині, говорив з людьми, щось їм пояснював. Приготувавши сніданок і поснідавши, ми дружно заходились прибирати центр галявини для дискотеки, допомогли звукорежисерам поставити намет, освітлення. Нороду все прибувало. Молодь з рюкзаками пішки, хто на власному авто, хто на таксі. Розмови йшли на українській, російській, молдавській мовах. Прибули телебачення і преса. Почалася підготовка до свята. Навішували ворота над водою, для дітей робили переправу, „змійку” і т. інше.

Актори розбирали костюми, гримувалися, щось читали. Почались змагання серед дітей. Сміх, галас, крики. Батьки уболівали за дітей, підбадьорювали їх. На кінцевому пункті їм вручали подарунки. Потім почалися змагання дорослих, це вже більш серйозно. Їм вручали дипломи. Дорослих було десь біля 300 чоловік з півсотні дітей. „КЕП” сказав, що в 2003 році було на 100 більше, і сердився на Інтернет, який показував погоду на цілий тиждень дощі. А дощик був з 18 на 19 липня вночі. А всі дні погода була чудова. В 1630 на галявині з’явився чолов’яга у чалмі, напевно жрець і оголосив, що починається вистава і всім підійти ближче до води на зустріч Нептуна. Наш „КЕП” кудись зник.

На обрії з’явився пліт на якому Нептун зі своєю свитою. В супроводі охорони на трьох Байдарках. Видовище супер! Заклацали фотоапарати, відеокамери, це треба було бачити. Народ кричав – Нептун! Нептун! Видовище вражаюче. Вся свита вийшла на берег. Вистава пройшла цікаво. Наш „КЕП” грав писаря. Шикарний костюм, цікава мова. Всі приймали клятву, новачків купали – здорово! Діти були у захваті, фотографувалися з Нептуном та його свитою. Традиційний обід в кожному таборі. Вечором дискотека до третьої години ночі.

Народу море, всі танцюють, співають, регочуть. По телевізору показували відеофільм про травневі змагання на воді „Кубок Черемошу” – екстрем супер, клас майстрів. Одні танцювали, другі дивились відеофільм, треті слухали байкаря і анекдотика Махайла. Полягали спати від ранок. 20 липня вранці дехто встав о 8, хто о 9 годині, сніданок. Наметове містечко потихеньку почало зникати. Залишились лиш ті команди котрі продовжували сплав по Пруту на Чернівці. По воді йшов караван посудин – плоти, катамарани, байдарки і знову сміх, галас, пісні – свято продовжувалось. В 1930 прибули в Чернівці. Обслуговування „посуди” здача тур спорядження і спать, спать, спать!!!

З повагою староста групи – Вадим Кайман 21.07.2004 року.